Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року Справа № 922/1431/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Грека Б.М.- головуючого, Бондар С.В., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаОганян Л.А., представник,відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуАкціонерної компанії "Харківобленерго"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015у справі№922/1431/15 Господарського суду Харківської областіза позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"доВійськової частини 3017простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Військової частини 3017 заборгованості за перевищення договірної величини обсягу електричної енергії у сумі 143091,92 грн за жовтень 2014 р., листопад 2014 р., грудень 2014 р., а також заборгованості за: пеня - 5572,44 грн - за жовтень 2014 р., листопад 2014 р., грудень 2014 р., 3% річних - 613,50 грн - за жовтень 2014 р., листопад 2014 р., грудень 2014 р., індекс інфляції - 5920,17 грн за жовтень 2014 р., листопад 2014 р., грудень 2014 р.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.05.2015 (суддя Бринцев О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 (судді: Бондаренко В.П. - головуючий, Россолов В.В., Тихий П.В.), в позові відмовлено частково; відмовлено в позові про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини обсягу електричної енергії у сумі 143091,92 грн за жовтень 2014 р., листопад 2014 р., грудень 2014 р.; позов в частині вимог про стягнення пені - 5572,44 грн - за жовтень 2014 р., листопад 2014 р., грудень 2014 р., 3% річних - 613,50 грн - за жовтень 2014 р., листопад 2014 р., грудень 2014 р., індексу інфляції - 5920,17 грн за жовтень 2014 р., листопад 2014 р., грудень 2014 р. залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаргу мотивовано доводами про порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.2 ст.604 Цивільного кодексу України, ст.ст.42, 81, 101 Господарського процесуального кодексу України та п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 18.08.2014 між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Військовою частиною А3017 укладено договір про постачання електричної енергії №321,61 (далі - Договір), за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами (п.1).

Згідно з п.9.4 Договору цей Договір діє до 18.02.2015 включно.

Відповідно до п.1 додатку 2 "Порядок розрахунків" споживачу встановлено розрахунковий період з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.

Згідно з абз.6 п.4.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (далі - Правила) та п.5.1 договору між сторонами визначені договірні величини споживання електричної енергії (додаток 1 до договору).

В п.4.4 Правил та п.5 Договору передбачено, що споживач має право протягом поточного розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії.

У відповідності до додатку 1 до Договору на жовтень, листопад та грудень 2014 року встановлено договірну величину у розмірі 60000 кВт/год.

Фактично відповідачем використано електричну енергію в кількості 84988 кВт/год (звіт за жовтень 2014 р.), в кількості 107525 кВт/год (звіт за листопад 2014 р.), в кількості 102638 кВт/год (звіт за листопад 2014 р.).

Посилаючись на те, що відповідач перевищив договірні величини обсягу споживання електричної енергії за жовтень 2014р., листопад 2014р., грудень 2014р., позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення заборгованості за таке перевищення у сумі 143091,92 грн. Також предметом позовних вимог є стягнення пені у сумі 5572,44 грн за жовтень 2014р., листопад 2014р., грудень 2014р., 3% річних у сумі 613,50 грн за жовтень 2014р., листопад 2014р., грудень 2014р., індекс інфляції у сумі 5920,17 грн за жовтень 2014р., листопад 2014р., грудень 2014р.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ст.26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Як встановили суди попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір про закупівлю послуги з постачання електроенергії за державні кошти від 14.11.2014 № 242, дія якого за умовами п.10.1. розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 18.08.2014 на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України.

Додатком №1 до договору №242 від 14.11.2014 сторони визначили об'єми очікуваного електроспоживання за період з липня по грудень місяці 2014 року у розмірі 166 972,972 кВт/г. на місяць.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин та враховуючи, що об'єми очікуваного електроспоживання за період з жовтня по грудень 2014 були збільшені, суди дійшли висновку, що відповідач не перевищував договірної величини споживання електричної енергії та, відповідно, не порушував вимог договору та законодавства про електроенергетику, у зв'язку з чим є безпідставним застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини.

Доводи скаржника про те, що в разі виникнення спірних питань між умовами Договору про закупівлю послуги з постачання електроенергії за державні кошти від 14.11.2014 № 242 та Договору про постачання електричної енергії №321,61 від 18.05.2014 пріоритет має Договір про постачання електричної енергії, не приймаються до уваги, оскільки вони були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано ним відхилені.

Так, договір від 14.11.2014 № 242 укладено відповідно до вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" та Закону України "Про електроенергетику".

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що за своїм змістом укладені між сторонами у справі договори від №321,61 від 18.05.2014 та №242 від 14.11.2014 є тотожними, оскільки стосуються поставки одного і того ж товару, одним і тим же постачальником, одному і тому ж споживачу, в один і то й же період часу: липень-грудень місяць 2014 року. При цьому, відповідно до конклюдентних дій сторін договір від 14.11.2014 був укладений в період дії договору від 18.05.2014. Отже, сторони фактично змінили умови укладеного договору від 18.05.2014 про постачання електроенергії в частині договірних величин поставки в період липня-грудня місяців 2014 року, припинивши його дію за домовленістю сторін, шляхом укладення нового договору від 14.11.2014 про закупівлю електроенергії за цей же період.

Також суди щодо пріоритету договорів виходили з того, що сторонами чітко в додатку №1 до договору №242 від 14.11.2014 визначено нові обсяги очікуваного електроспоживання за період з липня по грудень місяці 2014 року у розмірі 166972,972 кВт/г. на місяць; жодних підстав вважати, що ці обсяги визначені нечітко, незрозуміло або неясно у суду немає. Оспорювання між сторонами щодо внесення змін до договору №242 від 14.11.2014 або щодо визнання його недійсним в цій частині також не виникало. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутність спорів між сторонами унеможливлює застосування абз. 2 п.1.1. договору від 14.11.2014 № 242 і надання пріоритету договору про постачання електричної енергії від 18.08.2014 №321,61.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені у сумі 5572,44 грн., 3% річних у сумі 613,50 грн, індексу інфляції у сумі 5920,17 грн за жовтень 2014 р., листопад 2014 р., грудень 2014 р., суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, залишив без розгляду на підставі ч.5 ст.81 ГПК України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Так, ухвалою Господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі № 922/1431/15 від 12.03.2015 було зобов'язано позивача надати докладний і обґрунтований розрахунок ціни позову окремо по основному боргу, окремо по кожній неустойці.

Залишаючи позов в зазначеній частині без розгляду, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, розрахунку з урахуванням вказаних вимог до суду не надав. Суд першої інстанції встановив і це підтверджується матеріалами справи, що у справі відсутній докладний і обґрунтований розрахунок кожного виду неустойки (із зазначенням дат, з яких починається нарахування неустойки, дат, в які закінчується нарахування, кількості днів прострочення, сум боргу, на які нараховується неустойка (із зазначенням нарахованих та сплачених сум), розміру ставки неустойки (із зазначенням розміру облікової ставки на НБУ на рік та відповідно розрахованої неустойки пені на день), підсумкової суми неустойки за кожний період нарахування та підсумкової суми неустойки заявленої до стягнення).

Відтак, за висновком місцевого господарського суду, відсутність зазначеного вище розрахунку унеможливлює надання належної правової оцінки обставинам справи та ухвалення обґрунтованого судового рішення у даній справі в цій частині позовних вимог.

При цьому суди розрахунки, які були додані до позовної заяви, відхилили, оскільки з них вбачається, що такі розрахунки неустойки виконані не тільки з урахуванням заявленого до стягнення боргу за перевищення договірної величини обсягу електричної енергії, а й з урахуванням не заявленого до стягнення боргу за вересень 2014 року. При цьому, ці два види заборгованості використані в якості спільної бази для нарахування пені, інфляційних та 3% річних. Відокремити нарахування пені, інфляційних та 3% річних на суму заборгованості за перевищення договірної величини обсягу електричної енергії від нарахувань пені, інфляційних та 3% річних на суму заборгованості за вересень за допомогою наданого позивачем розрахунку суди не знайшли можливим.

Правова оцінка обставин та доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими по справі обставинами і направлені на переоцінку доказів, що відповідно до ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України не допускається.

Що стосується посилань позивача на неповернення судового збору місцевим господарським судом на підставі п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", колегія зазначає, що в даному випадку позивач не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з заявою про прийняття додаткового рішення про повернення судового збору, сплаченого щодо тих позовних вимог, які залишено без розгляду. Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 у справі №922/1431/15 залишити без змін.

Головуючий Б. Грек

Судді С. Бондар

Д. Кривда